?

Log in

Сідаєш писати, а слова застрягають всередині. Не виходять, не вилазять, не виповзають. Сидять по кутках, зачаїлися. Виходить якесь нерозбірливе мугикання, імітація мантри з фальшивими формами, банальними інтонаціями, вдаванням "ніби розумієш та хочеш пояснити".

Перечекати. Краще перечекати. Коли слова, як розмова з найріднішою людиною, вестимуть за собою. Тоді можна буде побачити кіно. Інакше - склеп та смеркання.

Comments